Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.dduvs.in.ua/handle/123456789/8223
Title: A Review of Anti-Dissent Laws in India, Pakistan and Bangladesh
Other Titles: Огляд законів проти інакомислення в Індії, Пакистан і Бангладеш
Authors: Umar, M.
Умар, М.
Keywords: dissent
sedition
freedom of speech
technology
інакомислення
крамола
свобода слова
технології
Issue Date: 2021
Publisher: ДДУВС
Citation: Umar M. A Review of Anti-Dissent Laws in India, Pakistan and Bangladesh / M. Umar // Philosophy, Economics and Law Review. - 2021. - Volume 1, no. 2. – С. 183-187
Series/Report no.: DOI :10.31733/2786-491X-2021-2-183-187;
Abstract: India, Pakistan and Bangladesh were united during the era of British colonialism before they separated into new nations in the post-1947 developments. As a result, several laws in these countries find genesis in colonial times. One set of them are the anti-dissent laws which were framed by the erstwhile colonizers to scuttle any voice or movement that may snowball into a threat for the British raj. Interestingly, these penal provisions, especially the ones relating to sedition, continue to be administered in the same colonial form and spirit in all three countries even today. In fact, with the influx of technology and increasing avenues of public expression, these antidissent laws have got what we can call an upgradeʼ in the form of information technology related regulations. This paper attempts a broad overview of these developments in the light of the judicial discourse in the countries under examination.
Description: Індія, Пакистан і Бангладеш були обʼєднані в епоху британського колоніалізму, перш ніж вони розділилися на нові країни в результаті подій після 1947 року. В результаті кілька законів у цих країнах знаходять походження в колоніальні часи. Один із них – це закони проти інакомислення, які були створені колишніми колонізаторами, щоб знищити будь-який голос чи рух, який може загрожувати британській владі. Цікаво, що ці каральні положення, особливо ті, що стосуються заколотів, продовжують застосовуватися в тій же колоніальній формі й духу в усіх трьох країнах навіть сьогодні. Насправді, з впровадженням технологій та розширенням можливостей публічного вираження, ці закони про боротьбу з інакомисленням отримали те, що ми можемо назвати “оновленням” у формі нормативних актів, повʼязаних з інформаційними технологіями. У цій статті зроблено спробу широкого огляду цих подій у світлі судового дискурсу в досліджуваних країнах. Державам, які виникли внаслідок праці деколонізації, ще не вийти з поліцейського насилля своїх колишніх колоніальних господарів. Британці скасували Закон про заколот внаслідок твердження міністра юстиції Клер Уорд, що поклало кінець законам про заколот в Англії. Вона заявила, що правопорушення, повʼязані з заколотами, “є таємними злочинами з минулої епохи, коли свобода вираження поглядів не вважалася правильною, вона є сьогодні каменем демократії”. Держави мають оцінити, чи дійсно нові закони про заборону висловлення своїх думок громадянами мають бути сформульовані таким чином, щоб придушити політичне інакомислення? Або вони повинні стати джерелом довіри серед громадян.
URI: https://er.dduvs.in.ua/handle/123456789/8223
Appears in Collections:Philosophy, Economics and Law Review. - 2021. - Volume 1, no. 2

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
17.pdf317,42 kBAdobe PDFThumbnail
View/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.