Проблемні питання збирання доказів під час кримінального провадження в умовах воєнного стану

Abstract

Відповідно до приписів статті 2 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України загальним завданням кримінального процесу, як і всіх інших галузей науково-кримінального циклу, є боротьба зі злочинністю [1]. Цей напрям соціального життя є особливо актуальним, оскільки сучасна політична ситуація створює підґрунтя для різкого збільшення кількості вчинення кримінальних правопорушень, настання відповідальності за які винними особами є метою проведення кримінальних проваджень. Принципи законності, змагальності сторін, а також презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини під час кримінального провадження потребують виконання кропіткої роботи щодо збирання доказів винуватості або невинуватості з боку сторін. Процес доказування є ефективним способом сприйняття дійсності, оскільки чинні положення кримінального процесу не допускають прийняття будь-яких процесуальних рішень без належної обґрунтованості. Через чітко визначені законодавцем процесуальні порядки виявлення, збирання, відібрання та оцінки доказів у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану інколи не вдається можливим дотримуватися такого порядку, оскільки можливості експертів та спеціалістів зачасту є обмеженими, особливо на територіях, що є тимчасово непідконтрольними Україні [2, с. 24]. Підняте питання набуло більшої актуальності ще з початком проведення антитерористичної операції на сході України у 2014 році, проте значно загострилось у 2022 році з початком повномасштабного агресивного вторгнення росії в Україну, оскільки деякі проблемні аспекти, першочергово пов’язані із збирання доказів багатьох видів злочинів російської армії проти українського народу, потребують ефективного вирішення.