Короткий опис(реферат):
Однією з важливих гарантій дотримання прав підозрюваного
та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов’язковою складовою справедливого, повного та
неупередженого судового розгляду є презумпція невинуватості. Будучи широко закріпленим як на
міжнародному рівні так і в національному законодавстві України, вказаний принцип, за найменших
підстав вважати його порушеним в тій чи іншій статті Кримінального кодексу України, закономірно
є причиною визнання такої статті неконституційною, тобто такою, що не відповідає нормам
Основного Закону України.
Показовим в цьому контексті є визнання Конституційним Судом України статті 368-2
Кримінального Кодексу України «Незаконне збагачення» неконституційною Рішенням від 26.02.2019 № 1-р/2019, в тому числі, через порушення принципу презумпції невинуватості.
Акцентовано увагу на тому, що вказане Рішення не позбавлене недоліків щодо аргументованості та
обґрунтування наявних у ньому положень. Обґрунтовано, що стаття 368-5 «Незаконне збагачення»
Кримінального кодексу України, що замінила собою минулу неконституційну редакцію,
узгоджується з принципом презумпції невинуватості. Своєрідне обмеження вказаного принципу,
шляхом пропорційного перекладання тягаря доказування на обвинувачену особу не порушує його
суть та обсяг, і є цілком виправданим його обмеженням, що пов’язане з легітимною метою,
суспільною необхідністю, високим рівнем корупції та є пропорційним з огляду на мету, яка
досягається завдяки цьому.
Зроблено висновок про те, що незначне перекладення тягаря доказування на особу довести
свою невинуватість, лише після того як сторона обвинувачення наведе достатні докази щодо
наявності незаконно набутих активів у неї, під час застосування кримінальної відповідальності за
незаконне збагачення, не є її обов’язком і у разі неподання відповідних доказів, аж ніяк не може
вважатись підставою визнати її винною у вчиненні корупційного правопорушення. The presumption of innocence is one of the most important guarantees of respect for the rights of
the suspect and the accused in the criminal process. The article examines the domestic criminal law ban on
illicit enrichment, as well as the previous version of the norm, in the context of clarifying its compliance
with the principle of the presumption of innocence. It is substantiated that Article 368-5 "Illicit Enrichment"
of the Criminal Code of Ukraine, which replaced the previous unconstitutional edition, is consistent with
the principle of presumption of innocence.
A peculiar limitation of the specified principle, by proportionally shifting the burden of proof to the
accused person, does not violate its essence and scope, and is a fully justified limitation of it, which is
connected with a legitimate goal, social necessity, a high level of corruption and is proportional in view of
the goal, which is achieved through this.
