Abstract:
Проаналізовано міжнародно-правові акти ЄС у сфері перехідного правосуддя.
Акцентовано на тому, що практичне застосування моделі перехідного правосуддя відбувається на
підставі міжнародно-правових актів, які сформовані на глобальному та регіональному рівнях.
Автор припускає, що міжнародно-правові акти ЄС у сфері перехідного правосуддя мають
ідеологічне значення та слугують еталоном для постконфліктного розвитку держави, оскільки
через міжнародно-правові механізми відбувається правовідновлення та розвиток правової
системи. Доведено, що нормотворчість ЄС індивідуалізована на рівні окремих категорій осіб
(жертви конфлікту, переміщені особи, винні особи). Зазначено, що в межах ЄС сформована
система міжнародно-правових актів, яка стосуються питань перехідного правосуддя. Встановлено,
що нормотворчість ЄС у цій сфері є достатньо обмеженою, оскільки переважно йдеться про
документи, в яких визначені загальні засади участі європейських інституцій в перехідних
процесах. Вказано на надмірну політизованість питань перехідного правосуддя в нормотворчості
європейських інституцій. The article analyzes the international legal acts of the EU in the field of transitional justice.
Emphasis is placed on the fact that the practical application of the model of transitional justice should be
based on international legal acts, which are formed at the global and regional levels. The author assumes
that the international legal acts of the EU in the field of transitional justice have an ideological
significance and serve as a benchmark for the post-conflict development of the state, since the restoration
of rights and the development of the legal system take place through international legal mechanisms. It
has been proven that EU rule-making is individualized at the level of certain categories of persons
(victims of the conflict, displaced persons, guilty persons).
The author notes that within the framework of the EU, a system of international legal acts has been
formed that relate to issues of transitional justice. It has been established that the EU's rule-making in this
area is quite limited, since it is mostly about documents that define the general principles of the participation
of European institutions in transitional processes. The author notes excessive politicization of issues of
transitional justice in the rulemaking of European institutions. It was found that a significant number of
international legal acts of the EU in the field of transitional justice contain auxiliary mechanisms for the
implementation of certain areas of transitional justice (search for historical truth, criminal prosecution of the
guilty, etc.). It has been established that the EU rule-making in the field of transitional justice is based on
acts of the global level, that is, documents of the United Nations Organization.
