Короткий опис(реферат):
Визначено комунікативні особливості формування легітимності міжнародного права.
Легітимність міжнародного права багато в чому визначається комунікативним процесом, в якому
беруть участь суб‟єкти міжнародного права. Такі комунікативні та мовні явища, як аргументація,
номіналізація, наратив, кваліфікація вчинків, інтерпретація та переінтерпретація ситуації
відіграють ключову роль в процесі оскарження і винесення рішень про легітимність в
міжнародному праві. Комунікативний процес, який дозволяє всім суб‟єктам міжнародного права
вільно реалізовувати стратегії оскарження легітимності міжнародних норм та рішень, виступає
легітимацією, динамічним виміром легітимності. Він надає достатні підстави для ствердження
вибору між різними нормами та їх застосуванням відповідно до рішень міжнародної
інтерпретативної спільноти. Процес легітимації здатний змінювати поведінку міжнародних
суб‟єктів і примушувати їх до прийняття нормативно обґрунтованих рішень, навіть якщо
узгоджений або прийнятий варіант не обов‟язково є кращим результатом для тих суб‟єктів, що
підтримуються міжнародною легітимуючою аудиторією. Внаслідок цього, проблема легітимності
норм міжнародного права має ставитись не як проблема їх відповідності моральним принципам,
законам логіки, духу чи формальним вимогам права, а як проблема комунікативнопроцесуального виправдання їх вибору та застосування. Немає ніякої універсальної легітимності
для всіх ситуацій та часів. Легітимність завжди ситуативна та є результатом аргументативного
дискурсу зацікавлених сторін, що можуть продемонструвати достатню міру адекватного
розуміння ситуації та високу міру сумлінності у додержанні основоположних принципів права,
запропонувати її прийнятне формулювання для інтерпретативної спільноти, що виносить рішення
про відповідне правозастосування.
Суть розробки, основні результати:
The
purpose of the article is to determine the communicative features of the formation of the legitimacy of
international law. The legitimacy of international law is largely determined by the communicative process in
which subjects of international law participate. Such communicative and linguistic phenomena as
argumentation, nominalization, narrative, qualification of actions, interpretation and reinterpretation of the
situation play a key role in the process of appealing and making decisions on legitimacy in international law.
The communication process, which allows all subjects of international law to freely implement strategies to
challenge the legitimacy of international norms and decisions, acts as a legitimation, a dynamic dimension of
legitimacy. It provides sufficient grounds for establishing a choice between different norms and their application
in accordance with the decisions of the international interpretative community. The legitimation process is
capable of changing the conduct of international actors and forcing them to make normative-based decisions,
even if the agreed or accepted option is not necessarily the best outcome for those actors whom the international
legitimizing audience supports. This proves that the problem of legitimacy of the norms of international law
should be posed not as a problem of their compliance with moral principles, laws of logic, spirit or formal
requirements of law, but as a problem of communicative and procedural justification of their choice and
application. There is no universal legitimacy for all situations and times. Legitimacy is always situational and is
the result of an argumentative discourse of stakeholders who can demonstrate a sufficient degree of adequate
understanding of the situation and a high degree of good faith in compliance with the fundamental principles of
law, suggest its acceptable wording for the interpretative community deciding on appropriate enforcement.
