Problematic issues relating to the age of the victim of the corruption of minors

Abstract

У статті, на підставі аналізу теоретичних напрацювань з кримінального права та діючих положень Розділу IV Особливої частини Кримінального кодексу України, здійснено спробу проаналізувати інститут потерпілої від розпусних дій особи. Зокрема, у статті зазначається, що Законом України від 14 березня 2018 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації» було змінено редакції статей 155 та 156 КК України та фактично виконано вимоги ст. 18 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства в частині рекомендації країнам-учасникам визначити вік, до досягнення якого заборонені статеві відносини з дитиною навіть за добровільної згоди останньої, при цьому закріплено, що віком до досягнення якого заборонено будь-які статеві відносини з неповнолітнім є – 16-річний вік. Також у статті аналізуються аргументи вчених щодо підвищення віку потерпілої від розпусних дій особи. В цілому погоджуючись із аргументами вчених доводиться недоцільність на даному етапі підвищувати вік потерпілої особи до 18 років оскільки підвищення віку не вирішить проблему вчинення розпусних дій в силу того, що значна кількість дітей вступає в добровільні статеві відносини ще в малолітньому віці. У зв’язку з цим акцентовано увагу на необхідності запровадження сексуальної освіти на рівні початкової та середньої школи, яка в кінцевому результаті приведе до формування сексуально свідомої людини із високими моральними цінностями і як наслідок зменшить кількість ранніх статевих контактів малолітніх та неповнолітніх осіб, а також зменшить кількість статевих злочинів взагалі.