Короткий опис(реферат):
Здійснено аналіз процесуального порядку набуття статусу підозрюваного за Кримінальним процесуальним кодексом України. Констатовано, що процесуальний статус підозрюваного набуває особа з моменту вручення їй повідомлення про підозру, а в разі неможливості вручення особисто – після направлення повідомлення про підозру в інший спосіб. Наголошено, що вручити особисто повідомлення про підозру може суттєво ускладнюватися, якщо особа ухиляється від зустрічі або явки до слідчого чи прокурора. Обґрунтовано, що стислі строки не дозволяють ефективно використовувати офіційний виклик до слідчого чи прокурора. У статті звернуто увагу, що документально підтвердити неможливість особистого вручення повідомлення про підозру досить складно. Наголошено, що направлення повідомлення про підозру в інший спосіб (за місцем проживання, роботи) може ускладнюватися тим, що місце проживання або роботи може бути як відсутнє, так і невідоме слідчому, прокурору. Зауважено, що терміни «місце проживання» та адміністрація за «місцем роботи» не мають однозначного тлумачення, що дозволяє ставити під сумнів належність направлення повідомлення про підозру за відомою слідчому, прокурору адресою проживання або місцем роботи. Порушено проблему неможливості підтвердження, що особа отримала поштовий лист з повідомленням про підозру. На основі аналізу судової практики та практики Вищої ради правосуддя встановлено, що непоодинокими є рішення про відмову у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у разі вжиття недостатніх заходів для вручення повідомлення про підозру. Констатовано, що в умовах необхідності вручення повідомлення про підозру особисто підозрюваному або пов’язаним з ним особам велике значення має наявність або відсутність бажання особи отримувати повідомлення про підозру, тобто набуття процесуального статусу підозрюваного залежить від бажання самого підозрюваного. Обґрунтовано, що оптимальним шляхом реформування законодавства є набуття процесуального статусу підозрюваного на підставі відповідної постанови слідчого, прокурора.
Суть розробки, основні результати:
The scientific article analyzes the procedural procedure for acquiring the status of a suspect under the Criminal Procedure Code of Ukraine. It is stated that a person acquires the procedural status of a suspect from the moment of delivery of a notice of suspicion, and in case of impossibility to serve in person - after sending a notice of suspicion in another way. It is emphasized that it can be significantly more difficult to deliver a notice of suspicion in person if a person avoids meeting or appearing with an investigator or prosecutor. It is substantiated that short deadlines do not allow effective use of a formal summons to an investigator or prosecutor. The article draws attention to the fact that it is quite difficult to document the impossibility of
personally delivering a notice of suspicion. It is emphasized that sending a report of suspicion in another way (at the place of residence, work) may be complicated by the fact that the place of residence or work may be absent or unknown to the investigator, prosecutor. It is noted that the terms "place of residence" and administration of "place of work" do not have an unambiguous interpretation, which allows to question the appropriateness of sending a notice of suspicion to a known investigator, prosecutor's ddress or place of work.
The issue of the impossibility of confirming that the person received an e-mail with a notice of suspicion was raised. Based on the analysis of judicial practice and the practice of the High Council of Justice, it is stated that decisions to refuse to apply measures to ensure criminal proceedings in case of insufficient measures to serve a notice of suspicion are not uncommon. It is stated that in the conditions of the need to deliver a notice of suspicion to a personally suspected or related person, the presence or absence of a person's desire to receive a notice of suspicion is of great importance. That is, the acquisition of procedural status of a suspect depends on the desire of the suspect. It is substantiated that the optimal way to reform the legislation is to obtain the procedural status of a suspect on the basis of the relevant resolution of the investigator, prosecutor.
