Нормативно-правові гарантії прав і свобод внутрішньо переміщених осіб

Abstract

Держава не може вважатись демократичною, соціальною і правовою за відсутності нормативно-правових гарантій, які забезпечують безперешкодну реалізацію прав, свобод і інтересів людини й громадянина, зокрема й внутрішньо переміщених осіб, а у разі їх порушення – охорону, захист та відновлення. Зіткнувшись у 2014 р. з військовою агресією, окупацією частини території України, влада стикнулась не тільки з проблемою внутрішньої вимушеної міграції, а й з потребою створення дієвих гарантій прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, зокрема нормативноправових. Акцентовано, що в контексті забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб одним із дискусійних питань є співвідношення міжнародного та національного права, що потребує доктринального вивчення. Проаналізувавши співвідношення міжнародного і національного права, зазначено, що в Україні перевага надається моністичній теорії, для якої характерним є збереження верховенства Основного закону держави, з визнанням водночас пріоритету міжнародного права над національним. Наголошено, що норми міжнародних та національних нормативно-правових актів щодо захисту та допомоги внутрішньо переміщеним особам дозволяють забезпечити дієву роботу органів державної влади та місцевого самоврядування щодо захисту й підтримки такої категорії осіб, як ВПО. Зауважено, що нормативно-правове регулювання у сфері захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб характеризується недосконалістю та розбалансованістю у різних аспектах суспільного життя. На основі комплексного аналізу міжнародних та національних нормативно-правових актів у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб подано їх авторську класифікацію. Зазначено переваги класифікації нормативно-правових актів у контексті забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.