Короткий опис(реферат):
В Україні передбачено чимало адміністративно-правових інструментів охорони правопорядку, захисту прав та інтересів громадян, в переліку яких особливе місце займають заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Їх застосування реалізує припинення адміністративних проступків, встановлення особи порушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи, забезпечення виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення, документування факт доказів його вчинення. Останнім часом законодавство зазнало суттєвих змін у давства з указаних питань буде сприяти створенню передумов формування надійних засобів захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави, підвищенню ефективності адміністративно-правового впливу. Отже, у статті проаналізовано нормативні джерела регламентації заходів забезпечення провадження за класифікацією, яка включає три групи заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення за правовою природою обмеження конституційних прав особи у зв’язку із застосуванням до неї примусових заходів за вчинене правопорушення: майнових, немайнових і комбінованих. З них до немайнових саме і належать заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що обмежують немайнові права: право на свободу пересування та особисту недоторканність тощо. Наголошується, що норми КУпАП про адміністративне затримання (ст. 261-263), доставлення (ст. 259) та привод (ст. 268) особи і є тими засобами забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, які обмежють її свободу пересування. На підставі відмежування понять правових режимів «затримання», «арешту», «ув'язнення», «обмеження пересування особи» та «утримання особи в спеціально відведених для цього приміщеннях», обґрунтовується потреба законодавчого закріплення поняття «момент (фактичного) затримання», початком якого пропонується вважати момент фактичного обмеження свободи пересування шляхом психологічного впливу на свідомість особи правопорушника (усний наказ) або шляхом вчинення конклюдентних дій (тактильний контакт: фізична сила, кайданки та інші заходи, передбачені чинним законодавством). У статті обґрунтовується потреба удосконалення поняття «адміністративний привод» та його змісту, адже системний аналіз законодавства щодо заходів забезпечення провадження майнового характеру дав можливість виявити невідповідність назви та змісту ст. 268 КУпАП, оскільки привод особи та її обов’язок з’явитися до суду не мають нічого спільного з правами учасника провадження.
Суть розробки, основні результати:
In Ukraine, there are many administrative and legal tools for law enforcement, protection of citizens’ rights and interests, in which the special place is taken by measures of ensuring proceedings in cases of administrative offenses. Their application implements the termination of administrative misconduct, identification of the offender, drawing up a protocol on an administrative offense, ensuring timely and correct consideration of the case, ensuring the enforcement of decisions in cases of administrative offenses, documenting the fact of evidence of his commission. Recently, the legislation has undergone significant changes in relation to the reform of law enforcement and the judiciary. Therefore, the improvement of legislation on these issues will help create the preconditions for the formation of reliable means of protection of human and citizen's rights and freedoms, interests of society and the state, increase the effectiveness of administrative and legal influence.
