The article analyzes criminal activity as a component of modern lifehybrid war. Particular attention is paid to the role of armed crime in the confrontation in the East of Ukraine, the challenges aheadlaw enforcement agencies in this process.
Аналізується кримінальна діяльність як складова сучасної гібридної війни. Окрему увагу приділено ролі злочинності в збройному протистоянні на Сході України, завданням, що стоять
перед правоохоронними органами в цьому процесі. Метою дослідження є визначення місця і ролі кримінальної діяльності в гібридній війні, зокрема на прикладі російсько-українського збройного протистояння на Сході України. На полі бою в сучасному збройному конфлікті поряд з регулярними військами з’являється безліч нових дійових осіб – іррегулярні формування повстанців і бойовиків, кримінальні банди, міжнародні терористичні мережі, приватні військо-промислові компанії та легіони іноземних найманців, підрозділи спецслужб різних країн світу, а також військові контингенти міжнародних організацій. На Заході новий тип війни отримав назву «гібридної війни». Метою цього дослідження є визначення місця і ролі кримінальної діяльності в гібридній війні, зокрема на прикладі російсько-українського збройного п Гібридну війну у загальному вигляді розуміють як воєнні дії, що здійснюють шляхом поєднання мілітарних, квазімілітарних, дипломатичних, інформаційних, економічних та інших засобів з метою досягнення стратегічних політичних цілей. Специфіка такого поєднання полягає в тому, що кожний із військових і невійськових способів ведення гібридного конфлікту застосовується у воєнних цілях та використовується як зброя. Перетворення на зброю (weaponization) відбуваються і в медійній сфері. Розмитість і
невизначеність природи сучасних конфліктів відбивається у множинності термінологічних назв для широкого спектра явищ: гібридна війна, конфлікти у «сірій зоні», або «сірі війни» (graywars), необмежені конфлікти (unrestrictedconflicts) та ін., що мають на меті відрізнити сучасні війни від традиційних, або конвенційних, видів збройних конфліктів. Застосування додаткових термінологічних «наліпок» для нинішніх конфліктів, їхнє нав’язливе повторювання поза поглибленою рефлексією над сутністю справи змушує деяких експертів сумніватися, чи варто
взагалі говорити про появу нових форм ведення війн. Дехто з військових теоретиків категорично відмовляє гібридним війнам у сутнісній специфіці, інші наполягають на тому, що така специфікаіснує. Розгляд відмінностей у розумінні нових, “змішаних”, форм ведення бойових дій дозволяє поставити питання про наявність у сучасних підходах до гібридної війни
принципово різних стратегічних перспектив, залежно від позиції сторін у конфлікті та їхніх цілей, а також про вплив позиції учасника конфлікту на формування стратегій протидії гібридним загрозам і гібридному нападу. У статті робиться висновок, що ситуація як у районі проведення АТО, так і в інших регіонах країни поки що залишається складною і вимагає дедалі більших зусиль від українських спеціальних служб та правоохоронних органів щодо упередження загроз, викриття справжніх намірів противника, своєчасного виявлення та припинення розвідувальної, диверсійної, терористичної та іншої протиправної діяльності проти нашої держави.
