Короткий опис(реферат):
У статті розглянуто питання, пов’язані з визначенням поняття доказів, а також
концептуальні виклики, що виникають під час здійснення доказування у кримінальному процесі.
З’ясовано, що доказовий процес як пізнавально-посвідчувальна діяльність у кримінальному
провадженні є основою для правильного вирішення кожного провадження по суті та вирішення
завдань, що поставлені перед українською державою.
Також встановлено, що немає об’єктивних підстав для зміни утвердженого в теорії
кримінального процесу визначення доказування, що визначає його як пізнавальну діяльність
уповноважених суб’єктів у специфічній процесуальній формі. Термін «доказування» є юридичним
та процесуальним терміном зі своєю власною специфікою.
Проаналізовано питання предмета доказування та визначено його структуру. У теорії
кримінального процесуального доказування поняття предмета доказування вважається головним,
оскільки воно визначає, що саме повинно бути доведеним у кримінальному судочинстві. Це
стосується сукупності явищ реального світу, пізнання яких є необхідним для досягнення мети
кримінального судочинства. Поняття «доказування» також нерозривно пов’язане з іншим терміном
– «межі доказування», яке вводиться для забезпечення достовірності встановлення обставин, що
мають значення у кримінальному розслідуванні.
Також у статті розглянуто підходи до розуміння сутності та кола суб’єктів кримінального
процесуального доказування. Наголошено на тому, що визначення правильних меж доказування є
головним елементом у встановленні всіх обставин, які потрібно довести у кримінальному
провадженні. Помилки у визначенні цих меж можуть призвести або до нескінченного, або до
неповного встановлення фактів, які підлягають доказуванню. З правильного формулювання
предмета та меж доказування залежить ефективність швидкого, повного й об’єктивного проведення
розслідування та судового розгляду. Незважаючи на важливість цих правових аспектів у практиці
кримінального процесу, вони не мають чіткого законодавчого визначення. This article examines the
issues related to the definition of the concept of evidence, as well as the conceptual challenges that arise
during the implementation of evidence in the criminal process.
It has been found that the evidentiary process as a cognitive-evidential activity in criminal
proceedings serves as the basis for the correct decision of each proceeding on the merits and the solution of the tasks set before the Ukrainian state.
It was also established that there are no objective grounds for changing the definition of evidence
established in the theory of the criminal process, which defines it as a cognitive activity of authorized
subjects in a specific procedural form. The term "evidence" is a legal and procedural term with its own
specificity.
The issue of the subject of proof was analyzed and its structure was determined. In the theory of
criminal procedural evidence, the concept of the subject of evidence is considered key, as it determines
what exactly must be proven in criminal proceedings. This refers to a set of real-world phenomena, the
knowledge of which is necessary to achieve the goal of criminal justice. The concept of "proof" is also
inextricably linked with another term – "limits of proof", which is introduced to ensure the reliability of
establishing circumstances that are important in a criminal investigation.
The article also considers approaches to understanding the essence and range of subjects of
criminal procedural evidence.
It is emphasized that determining the correct limits of proof is a key element in establishing all
the circumstances that need to be proven in criminal proceedings. Mistakes in determining these limits can
lead to either an infinite or an incomplete establishment of the facts to be proved. The effectiveness of a
quick, complete and objective investigation and trial depends on the correct formulation of the subject
matter and the limits of proof. Despite the importance of these legal aspects in the practice of the criminal
process, they do not have a clear legal definition.
