Короткий опис(реферат):
Через наявні суттєві прогалини у Кримінальному процесуальному кодексі України (далі –
КПК України) та, як наслідок – відсутність однакових підходів у судових рішеннях, у черговий раз
перед Верховним Судом та науковцями постало питання про те, чи стягувати з особи, яка фактично
звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності процесуальні
витрати, якщо так, то які з них та як вирішувати частку (розподіл) тих процесуальних витрат, що не
підлягають такому стягненню. Дослідження також має на меті з’ясувати, які з витрат, понесені
потерпілим у цьому конкретному випадку, мали б бути компенсовані йому за рахунок Державного
бюджету України. Застосованими дедуктивними міркуваннями та дискурсивним мисленням
отримано результат у вигляді наукового висновку, що не варто проводити узагальнення всіх
процесуальних витрат, понесених потерпілим з позицій безумовної їх компенсації йому, бо є й ті з
процесуальних витрат (наприклад кошти, витрачені потерпілим на представника, звісно за винятком
ситуації, коли наявна правова можливість такого представництва на безоплатній для потерпілого
основі), які такій компенсації не мали б підлягати за умов ситуації, коли обвинувальний вирок не
ухвалювався, а особу за судовим рішенням звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із
закінченням строків давності. Обґрунтовано, що судовою ухвалою за умовами частини 2 статті 122
КПК України з Державного бюджету України компенсують потерпілому витрати, пов’язані з його
участю у кримінальному провадженні. Due to the existing significant gaps in the Criminal Procedure Code of Ukraine
(hereinafter referred to as the CPC of Ukraine) and, as a result, the lack of uniform approaches in court
decisions, the Supreme Court and scientists once again faced the question of whether to charge a person
who has been released from criminal liability in connection with the expiration of the statute of limitations,
procedural costs, if so, which of them and how to decide the fate (distribution) of those procedural costs
that are not subject to such collection. The research also aims to find out which of the costs incurred by the
victim in this particular case should be compensated to him at the expense of the State Budget of Ukraine.
The applied deductive reasoning and discursive thinking resulted in a scientific conclusion that it
is not necessary to generalize all the procedural costs incurred by the victim from the standpoint of their
unconditional compensation to him, because there are also procedural costs (for example, the funds spent
by the victim on the representative, of course with the exception of the situation when there is a legal
possibility of such representation on a free-of-charge basis for the victim), which should not be subject to
such compensation under the conditions of a situation where a guilty verdict was not passed, and a person
was released from criminal liability by a court decision due to the expiration of the statute of limitations .
It is substantiated that, in turn, by a court decision under the terms of Part 2 of Article 122 of the Criminal
Procedure Code of Ukraine, the State Budget of Ukraine compensates (transfers to the state's account) the
victim's expenses related to his participation in criminal proceedings.
