Короткий опис(реферат):
Розкрито проблематику
нормативних та інституційних аспектів забезпечення права на житло внутрішньо переміщених
осіб. Наголошено, що задоволення потреби людини у житлі – важливе соціальне завдання.
Реалізація права на житло серед ВПО є особливо необхідним.
Наголошено, що першочерговим завданням є розробка та прийняття законопроєкту «Про
реституцію/компенсацію зруйнованого житла та іншого майна внутрішньо переміщеним особам та
іншим потерпілим особам». Держава та громадські організації мають активно розробляти та
впроваджувати програми правової допомоги для підтримки переміщених осіб для подолання
дискримінації та бар’єрів, з якими вони стикаються при доступі до житла під час переселення та в
часи постконфлікту. Державні органи повинні вести детальну документацію (за можливості в
умовах припинення бойових дій) щодо ситуації із житлом та майном внутрішньо переміщених
осіб у той час, коли вони покинули свої будинки. Акцентовано, що державні та місцеві органи
зобов’язані жорстко виконувати рішення стосовно житлових та майнових прав.
Підкреслено, що Україна має взяти на себе зобов’язання надати право реінтеграції
вимушених переселенців. Потрібно встановити гнучкі та ефективні засоби правового захисту, що
ґрунтуються на принципах прав людини. Проблеми житла слід вирішувати за допомогою
ефективної інституційної координації. До постконфліктних програм із відновлення житлових та
майнових прав внутрішньо переміщених осіб повинні залучатися різні державні установи.
Акцентовано, що для забезпечення успішного повернення житла чи землі потрібні інституційні зусилля державних установ, які завдяки спільним діям шляхом укладання угод або
меморандумів могли б полегшити механізм та процес реституції для внутрішньо переміщених
осіб. Механізм реституції житла повинен мати безкоштовний та безперешкодний характер, чітку
процедуру. Існуючі документи на житло, навіть якщо вони не повні повинні бути розглянуті як
докази про повернення житла. Державі необхідно створити належні компенсаційні системи.
Позивач повинен отримати компенсацію у випадках, коли житла більше не існує, або коли особи
свідомо і добровільно приймає компенсацію замість реституції. The article reveals the problems of regulatory and institutional aspects of ensuring the right to
housing of internally displaced persons. It was emphasized that satisfying the human need for housing is
an important social task. Implementation of the right to housing among IDPs is particularly necessary.
It was emphasized that the first task is the development and adoption of the draft law «On
restitution/compensation of destroyed housing and other property to internally displaced persons and
other injured persons». The state and civil society organizations should actively develop and implement
legal aid programs to support displaced persons to overcome discrimination and barriers they face in accessing housing during resettlement and post-conflict times. State bodies must keep detailed
documentation (if possible in the conditions of cessation of hostilities) regarding the situation with
housing and property of internally displaced persons at the time they left their homes. State and local
bodies must strictly implement housing and property rights decisions.
Ukraine must undertake to grant the right to the reintegration of displaced people. It is necessary
to establish flexible and effective means of legal protection based on human rights principles. Housing
problems should be solved through effective institutional coordination. State institutions should be
involved in post-conflict programs to restore internally displaced persons' housing and property rights.
Joint action through the conclusion of agreements or memoranda could facilitate the mechanism and
process of restitution for internally displaced persons. The housing restitution mechanism must be
accessible and unobstructed, with a straightforward procedure. Existing housing documents, even
incomplete, should be considered as proof of housing return. The state needs to create proper
compensation systems. The claimant must receive compensation in cases where the home no longer
exists, or the individual knowingly and voluntarily accepts payment instead of restitution.
