Abstract:
Забезпечення безпеки осіби, що сприяє здійсненню неупередженого
кримінального судочинства, є основною гарантією правосуддя. При цьому
ця гарантія має чільне місце, поряд із правом обвинуваченого на захист та
іншими основними аспектами, що становлять традиційні інститути кримінального
процесу. Потерпілий від злочину належить до учасників кримінального
судочинства, який спеціальними знаннями в галузі юриспруденції не має.
Доцільно сказати, що забезпечення права згаданого суб’єкта на доступ до
здійснення правосуддя потенційно створює механізми, що забезпечують
поінформованість про правовий статус та можливості участі у кримінальному
судочинстві, а також про перебіг судочинства. Важливу значимість має
практика роз’яснення права на державний захист потерпілим. Можна
припустити, що цей аспект має бути розроблений процедурно. Наразі
потерпілий, подаючи заяву, вказує, що він попереджений про кримінальну
відповідальність за надання неправдивих показань. Проте не зайвою, на нашу
думку, буде вказівка і на те, що потерпілому роз’яснено його право на
державний захист.
При цьому є необхідним, щоб правоохоронці дали потерпілому реальні
пояснення про те, як і яким чином він (потерпілий) може скористатися
державним захистом.
