Abstract:
В умовах сьогодення фізична рекреація безпосередньо пов’язана із
суміжними соціальними явищами. За способом проведення часу, як компонент
рекреації, виокремлюють пасивну рекреацію, що спрямована на відновлення
енергетичного ресурсу організму, і активну, що вимагає енергетичних витрат, а
також види рекреації з фізичною і психічною домінантами. Дослідники
відзначають, що поділ рекреації на активну і пасивну, або рекреацію з фізичною
або розумовою домінантами є умовним, оскільки одна форма містить у собі
елементи іншої (наприклад, туризм і екологічна освіта). Рекреаційну діяльність
можна розглядати як навички організації та проведення рухливих ігор і розваг,
самостійних занять спортивними іграми (футбол, волейбол, бадмінтон) та
іншими видами спорту (за вибором); проведення лижних прогулянок і
туристських подорожей. Рекреаційна активність людини відповідає її потребам
та інтересам, традиціям рідної культури, поведінковим і оцінним стандартам
найближчого соціального оточення. Рекреаційна активність людини
складається з добових, тижневих, річних і життєвих циклів. На кожному етапі
життя вони утворюють складну систему різноманітних передумов і мотивацій,
які визначають характер, спрямованість і ефективність рекреаційної активності.
Цю активність вважають результативною, коли виникають відновні
(рекреаційні) ефекти. Рекреаційний ефект виявляється в тому, що людина
відчуває бадьорість і задоволення від відпочинку, оскільки її організм досяг
необхідного рівня енергообміну з середовищем внаслідок фізіологічного і
психологічного оздоровлення, досягнення душевної рівноваги. Людина, яка
переживає рекреаційний ефект, перебуває у стані психофізіологічного
комфорту, у неї з’являється відчуття збалансованості емоційних і соціокультурних
самооцінок, вона готова до нових навантажень. Сприятливі емоції і висока
самооцінка засновані не тільки на внутрішніх відчуттях, а й на розумінні
людиною важливості суспільних стандартів праці й відпочинку
