Abstract:
28 червня 1996 року після тривалих обговорень, порівняних із
справжніми баталіями, Верховною Радою України було прийнято
Конституцію України. До сьогодні вона є чи не найбільш демократичною
серед конституцій держав світу. На основі Конституції приймаються загальні
закони, а в їх розвиток приймаються спеціальні закони та підзаконні
нормативно-правові акти. Це є класичною структурою. Стосовно піднятої
теми Конституція України містить статтю 4 «В Україні існує єдине
громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України
визначаються законом». Очевидно, що цю норму було розроблено у
розвиток норми статті 15 Загальної декларації прав людини 1948 року
«кожна людина має право на громадянство...».
У розвиток норми з наведеної вище статті 4 Конституції України було
прийнято Закон України «Про громадянство України», який містить до 30
статей і перехідні положення. За положеннями статті 1 цього Закону
громадянство це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що
знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Такі положення є
класичними і зрозумілими. Питання виникає стосовно підстав позбавлення
або втрати громадянства України через певні негативні дії особи. Сьогодні
такі питання у звʼязку із агресивною війною Російської Федерації та її
спільника республіки Білорусь проти України стали достатньо поширеними.
Протягом останніх днів набули популярності і питання стосовно надання
громадянства України громадянам держав-агресорів.
