Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/9091
Назва: Застосування заходів примусу персоналом установ виконання покарань: необхідна складова професійної діяльності чи застарілий рудимент
Інші назви: Application of enforcement measures by penalty institutions personnel: necessary component of professional activity or obsolete rudiment
Автори: Кубрак, Р.
Сегеда, В.
Kubrak, R.
Segeda, V.
Бібліографічний опис: Кубрак Р. Застосування заходів примусу персоналом установ виконання покарань: необхідна складова професійної діяльності чи застарілий рудимент / Р. Кубрак, В. Сегеда // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2021. – Спец. вип. № 2 (115). – С. 427-433
Дата публікації: 2021
Видавництво: ДДУВС
Ключові слова: установа виконання покарань
засуджені
позбавлення волі
кримінальне правопорушення
збройний напад
вогнепальна зброя
спеціальні засоби
заходи примусу
penitentiary institution
convicts
imprisonment
criminal offense
armed attack
firearms
special means
coercive measures
Серія/номер: DOI: 10.31733/2078-3566-2021-6-427-433;
Короткий огляд (реферат): Здійснено аналіз проблемних питань застосування персоналом установ виконання покарань вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та службових собак. Визначено, що серед заходів примусу, які найчастіше застосовувалися персоналом відносно засуджених, є кайданки та фізична сила. Здебільшого вказані заходи застосовувались у випадках припинення фізичного опору персоналу установ та перешкоджання виконання заходів процедурної безпеки, а також спроб самопошкодження засуджених. Найбільше рішень Європейського суду з прав людини постановлено щодо порушення вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при застосуванні персоналом установ виконання покарань вказаних заходів примусу, що містили ознаки катування та нелюдського поводження. Розглянуто питання невідповідності превентивній меті виконання покарання типу вогнепальної зброї, що використовується при виконанні завдань з охорони установ, переміщення засуджених і ув’язнених осіб, як засобу попередження вчинення ними та іншими особами кримінальних правопорушень. Обґрунтовано доцільність обмеження використання персоналом установ довгоствольної зброї військового типу, виключити можливість застосування вогнепальної зброї з метою припинення втечі засуджених та ув’язнених, і законодавчо передбачити можливість її застосування на ураження виключно з метою самозахисту та захисту інших осіб від явного нападу, коли виникає загроза життю та здоров’ю. Запропоновано шляхи вирішення висвітлених у публікації проблем застосування вогнепальної зброї персоналом установ виконання покарань. Обґрунтовано необхідність існування права у осіб рядового та начальницького складу з числа персоналу установ застосовувати заходи примусу відносно правопорушників, що обумовлено рядом факторів, зокрема: криміногенним складом осіб, які тримаються в установах, кількістю вчинених на їх території злочинів, погроз та нападів на персонал, злісних непокор законними вимогам персоналу, втеч, наявністю у заборонених зонах значної кількості заборонених предметів, у тому числі і колючо-ріжучих.
Опис: The analysis of problematic issues of firearms, special means, measures of physical influence, and service dog application by the penitentiary institutions personnel is carried out. It has been determined that among the coercive measures most often used by the staff against convicts are handcuffs and physical force. Most of these measures were used in cases of physical resistance termination to the staff of institutions and obstruction of the procedural security measures implementation, as well as attempts of convicts to self-harm. The largest number of judgments of the European Court of Human Rights has ruled on violations of the Article 3 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms in the use of these coercive measures which showed the signs of torture and inhuman treatment. The issue of non-compliance of the preventive purpose of execution with the type of firearm used in the performance of tasks for the protection of institutions, movement of convicts and prisoners as a means of preventing them and other people from committing criminal offenses is considered. The expediency of restricting the use of military longbarreled weapons by the personnel, to exclude the possibility of using firearms to stop the convicts and prisoners escape, and legally provide for the possibility of its use for destruction solely for self-defense and protection of others from apparent attack during life- and health- threatening situation is justified. The ways to solve the problems of the use of firearms by the staff of penitentiary institutions covered by the publication are suggested. The necessity for the existence of the right for management and rank-and-file personnel to apply coercive measures against offenders is substantiated, which is due to a number of factors, in particular: criminogenic composition of people detained in institutions, the number of crimes committed in their territory, attacks on staff, malicious disobedience to lawful personnel requirements, threats and escapes from institutions, the presence of a significant number of prohibited items in restricted areas, including piercing-cutting ones.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/9091
Розташовується у зібраннях:Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2021. - Спеціальний випуск № 2 (115). До 30-річчя Незалежності України та 25-річчя Конституції України

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
60.pdf836,51 kBAdobe PDFЕскіз
Переглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.