Аналіз поняттєво-категорійного апарату дослідження процесу гуманізації професійної підготовки публічних службовців

Abstract

Професійна підготовка майбутніх публічних управлінців має забезпечувати навчання і виховання професіоналів, які легко орієнтуються в новітніх галузевих досягненнях і технологіях, з розвинутим творчим мисленням, компетентностями, які уможливлять ефективне вирішення комплексу завдань, що постануть перед ними, з урахуванням вищості гуманістичних пріоритетів, до яких спостерігається потужна тенденція у сучасному суспільстві. Науковими дослідженнями доведено, що гуманізація й гуманітаризація – два взаємозалежні складники єдиного процесу підготовки фахівців. Аргументується, що утвердження гуманізації процесу професійного навчання публічних службовців в теорії і практиці вищої професійної освіти супроводжується становленням відповідного поняттєво-категорійного апарату. Уточнюються сутність і співвідношення ключових понять щодо гуманізації педагогічної діяльності: гуманізм, гуманізація педагогічної діяльності, самореалізація, особистісна зрілість викладача вищої школи, самоактуалізація, самоздійснення. Практика професійної підготовки публічних службовців свідчить, що ця проблема у вищих навчальних закладах ще далеко не розв’язана. Недостатня гуманітарна освіченість як невдалий результат гуманізації освітнього процесу руйнівно відбивається на людині, на її світосприйманні й світогляді. Певним нейтралізатором такого стану є гуманітаризація навчання, професійної підготовки майбутніх фахівців. Вона, як процес освоєння знань про людину, не просто поповнює знання людини, що навчається, а й виконує дуже важливу людинотворчу роль: людина перетворює знання про людину, людську сутність в лінію свого життя і праці, тим самим олюднює останні, перетворюючи гуманітарні знання в дійові технології. Мета статті – здійснення аналізу понятійно-категорійного апарату дослідження процесу гуманізації професійної підготовки публічних службовців в частині педагогічної діяльності викладачів вищої школи для обґрунтування теоретичних і науково-методичних засад гуманізації процесу професійного навчання публічних службовців. Ключовим елементом головного понятійного конструкта є поняття «гуманізм». За нашою гіпотезою для того, щоб викладачу ВНЗ здійснити «перегляд і переоцінку» своєї діяльності, перетворивши гуманізм у центральну складову свого педагогічного мислення, йому слід спиратися на фундаментальну потребу кожного викладача ВНЗ у самостійній реалізації свого особистого гуманістичного потенціалу, під яким розуміється сукупність його внутрішніх сил, спрямованих на повагу до гідності кожного суб’єкта педагогічного процесу, на ставлення до студента як до найвищої цінності нарівні з собою та іншими членами суспільства. У сучасній науці серед показників особистісного гуманістичного потенціалу викладача особливе місце займає феномен самореалізації. У статті доведено, що індикаторами самореалізації є: виявлення особистісних факторів, пов’язаних з успіхом у професійній діяльності викладача-педагога; вбачання професійної успішності педагога як основного чинника гуманізації педагогічної діяльності і педагогічного процесу. Дефініція процесу самореалізації особистості сформульована нами як породжений фундаментальною потребою особистості процес об’єктивації її сутнісних сил, який відбувається завдяки її власній діяльності і спричиняє включення особистості до ієрархічно вищих систем. Таке визначення релевантне сучасним уявленням гуманістичної педагогіки. Стверджується, що з’ясування та застосування базових понять у межах зазначеного підходу дає змогу вірогідно описувати, пояснювати, прогнозувати, ефективно проектувати системи освіти та забезпечувати гуманізацію навчально-виховного процесу в них.